Іду вперед у таємниче завтра
По ямах, по калюжах, по стерні…
Не знаю, що чекає: божа кара
Чи, може, дні і ночі в чужині?..
Так, путь земна, на жаль, нам невідома,
До того ж, знають всі, що нелегка.
Буває у душі нестерпна втома,
Бракує часто віри і тепла.
В думках постійно сум'яття, тривоги,
Холодна хвиля страху огорта.
Від розпачу підкошуються ноги,
Вистежує примарна чорнота…
Буває, що кладу в кишені мрії,
Зсередини хай гріють хоч вони.
Нехай хоч тліють втішливі надії,
Мигтять, немовби відблиски роси.
Жену думки про слабість і фатальність,
Чекаю Музу і пишу вірші…
Іду вперед, шукаю досконалість
І сподіваюсь на щасливі дні.
Шукаю досконалiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123083005149
Свидетельство о публикации №123083005149
Рецензии