Колись ми будемо старі,
Але не скоро це ще буде.
Ласкавий песик на дворі,
Маленька грядочка цибулі.
Ми жити схочемо в селі,
Подалі від міського шуму.
Навіщо ж нам ті "етажі",
Як нам по 70 десь буде.
Коли ми будемо старі ,
Ми цього ,звісно, не помітим,
Лише по зморшках на чолі,
І, як кістки будуть боліти...
Ми завжди будем пам'ятати
Ту нашу зустріч і весілля,
Що перше слово доньки - "тато",
І як до моря їх возили.
На вихідні дітей у гості
На шашлики будем чекати,
І з року в рік про нашу молодість
І їх дитинство споминати...
Колись ми будемо стар1
© Copyright: Неля Мельник -Каменецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123083004978
Свидетельство о публикации №123083004978
Рецензии