Життя в сел1
Бо в місті гамір, метушня, рутина.
Воно то вабить, там робота є,
Але допоки ти ще молода людина.
З роками тягне більше до землі,
Хоч як би це банально не звучало,
Город садити, чи тримати там кролів,
Скажені не платити комунальні.
У всіх є теплий спогад про село:
Худобу пасти, їсти хліб з водою цукром,
Зелепухи, і перший самогон,
І головне- вся молодість у клубі.
Я б щозавгодно зараз віддала,
Щоб повернути хоч на мить хвилини,
Де мамі 30, я закохана мала,
І бабця спритна у заквітчаній хустині.
Минає час...Та де там, він летить!
Ні в кого не питаючи, нахабно.
Чи встигли у житті ми щось зробить?
Чи може нам старіти ще зарано?
І тільки діти вказують на те,
Що їхня золота пора настала.
А нам вже можна трошки відпочить,
Щоб на онуків потім сил ще вистачало.
Село, село...Завжди було і є!;
Куди не глянь: все рідне, всюди гарно!
Відпочиває серце тут моє,
І хочеться, щоб так було надалі.
Свидетельство о публикации №123083004825