Л1то в тилу й на в1йни
ТАМ кров’ю, потом, порохом, тротилом .
Щоранку вдячна Богу й ЗСУ,
Що я жива, компоти і варення закрутила.
А хлопці знову , й знову йдуть у бій,
Вже вкотре Божу Матінку благаю,
Нехай повернуться всі цілі і живі!
Тим часом син у таборі відпочиває.
Щемить у серці, в горлі ком стоїть,
Скільки життів війна переламала...
Хотілось міцно кожного обнять,
Коли в шпиталі для захисників співала.
То мужні воїни, з серцями , наче світ!
Уклін низький Вам, хлопці, і подяка!
Одужуйте! Живіть 120 літ!
Ми будемо завжди Вас пам’ятати!
Свидетельство о публикации №123083004613