Повістувати так безмовно,
досвітній легіт почерез,
або Шопена полонез,
на дотик, ледве-ледь, невловно,
без дорікань і перекору,
мов беззахисне немовля,
не починаючи здаля,
а так утішно, чемно, впору,
так, наче серцю вітерець
приносить в спеку прохолоду,
чи крилам бажану свободу,
і смуток зводить нанівець,
ти можеш, ніби молитовно,
і вчора я іще сліпець,
сьогодні вірю невгамовно,
що завтра ти не скажеш грець.
світлина: Тамара де Лемпіцька.
про ледве-ледь та каганець
© Copyright: Цветков Александр, 2023
Свидетельство о публикации №123082905803
Свидетельство о публикации №123082905803
Рецензии