Юрий Андрухович род. 1960 Из цикла Индия, 3

Когда входишь в чащи, полные птиц,
представь: природа - мастерская Бога,
по которой ты в бессилии бродишь.
Всё, что можешь ты, — это падать ниц.

Упрямая зелень взошла, как мор,
как потоп, как пена, на ощупь скользкая.
Эта зелень горда. Она наркотик.
Она похожа на уродов хор.

"Да что там зелень! Она лишь фон
для рептилий, демонов. Я выбираю
гниение, роскошь - праобраз рая,
где не всё сбылось и повсюду зло".

Ты, имеющий меч и вдобавок дух
в спасённом теле, руби, как Юрий,
раздирая демонов, гарпий, фурий,
рассекая питонов, точно ропух!

Потому что коль обезумел Бог
и венцом творения сей бестиарий,
где ярится хохот чёртовых арий, —
долг твой  - падалью этой выстелить мох!

Ты обязан выйти из чащи, пока
над тобою  Светлая Пани пребудет.
Ты, что свет имеешь в глазах приблуды,
должен выйти туда, где течёт река.

Ропуха - жаба,  южн., зап. (Даль),

Увійшовши в хащі, де повно птиць,
уяви: природа — майстерня Бога,
по якій блукає твоя знемога.
Все, що можеш ти, — це упасти ниць.

Невблаганна зелень зійшла, як мор,
як потоп, як піна, слизька на дотик.
Ці рослини горді. Вони наркотик.
Ці рослини схожі на хор потвор.

“Але що там зелень! Вона — це тло
для рептилій, гемонів. Я вбираю
це гниття, цю розкіш — праобраз раю,
де не все збулося й повсюди зло”.

Ти, що маєш меч і до нього дух
у спасеннім тілі, рубай, мов Юрій,
розпанахуй гемонів, гарпій, фурій,
розтинай пітонів, немов ропух!

Бо якщо вже тут збожеволів Бог
і вінцем творіння цей бестіарій,
де яріє регіт чортячих арій, —
ти повинен цим падлом встелити мох!

Ти повинен вийти з хащів, поки
над тобою Пані Ясна пробуде.
Ти, що світло маєш в очах приблуди,
мусиш вийти на срібло — на плин ріки.