Пригорни мене… Я пророкую самотність
цьому світі пустому… Мільярди сердець
вибивають фальшиву, як сон, безтурботність,
розуміючи власного ритму кінець…
Пригорни мене… Подиху звичного втома
знерухомлює теплу, незгорнуту кров…
Ми гостюємо скрізь - і в дорозі, і вдома,
бо не віримо, дурні, у вічну любов…
Пригорни мене… Ніжно, немов у останнє,
і відчуй у такій невгамовній душі
зігріваючий всесвіти подих кохання,
що заховане в цьому простому вірші…
Пригорни мене
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123082901528
Свидетельство о публикации №123082901528
Рецензии