Я за собою лiто не покличу...

А літо добігає вже до краю...
І в цьому літі був зі мною ти.
Я долі дякую, я їй не дорікаю,
За те, що так багато "супроти"...

Життя не завжди є здійсненна мрія,
І неможливо свій змінити старт.
Але, якщо живе в душі надія,
Журитись за минулим вже не варт.

Хоч осінь нам і дихає в обличчя,
Здається, чути десь рясні дощі...
Я за собою літо не покличу -
Я збережу його в своїй душі!


Рецензии
Желаю тебе, Маргариточка, воспарять в облака, когда ты будешь вспоминать сладостную трепетность мужских объятий...
Чудесные строки...
С нежностью... Обнимаю...

Елена Ватолина   05.08.2024 23:08     Заявить о нарушении