Сіло сонце низько за городи,
І останій промінець вже згас.
А з сільського рідного порогу
Мати з батьком зустрічають нас.
Очі повні радості й тривоги,
В скронях вже з'явилась сивина.
- Ви, мабуть, втомилися з дороги? -
лагідно матуся промовля.
Батько, як в дитинстві, приголубить,
Скаже : "Як ви, доні, підросли..."
Він обох нас дуже сильно любить,
Й хоче, щоб щасливими були.
І вони очам своїм не вірять:
- Ще недавно ви були дітьми,
А тепер, щоб смуток наш розвіять,
В гості нам онуків привезли.
Вдячні ми батькам своїм за все:
За любов, тепло душі, поради.
Ми для них цінніші надусе!
Любимо їх, і завжди їм раді!
Неля Кам'янецька
Батьки
© Copyright: Неля Мельник -Каменецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123082804586
Свидетельство о публикации №123082804586
Рецензии