Вночі вже холодно, та вдень
Знов променисте сяє сонце.
І літо, сповнене натхнень,
Не помічає листя жовте.
В садах від яблук – аромат!
Від слив духмяних гнуться віти.
Ну справжня Божа благодать!
До того ж, зір красують квіти!
Та трохи сумно! Літо йде…
Воно так швидко промайнуло…
Ще трохи і тепло мине,
Ось знову небо затягнуло.
І павутиння вже летить,
Мабуть, то літо відлітає.
І серце іноді щемить.
Чи наперед щось відчуває?..
Трохи сумно
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123082505704
Свидетельство о публикации №123082505704
Рецензии