Просить дивчинонька свою ридну неньку
Пустіть мене погуляти, моя ви рідненька
Як заходить буде сонце, я прийду до хати
А то мене не пустите більше погуляти.
Іди, іди моя доню, іди погуляй
Тільки хлопцям зайвого ти не дозволяй
Бо від людей прийдеться очі відвертати
І не знатимеш, рідненька, що їм і сказати.
Не бійтеся матінко, до цього не дійде
Бо я знаю, що до мене скоро милий прийде
І я знаю, як таких треба відганяти
Щоб забули і дорогу до моєї хати.
А як прийде мій миленький
Я серцем все відчую в одну мить
І пригорнуся до його серденька
Бо у нього теж серденько, як і в мене болить.
14.08.2023
Свидетельство о публикации №123082104912