Тарас Шевченко. Думы мои, думы мои... II

Думы мои, думы мои,
Вы мои родные,
Хоть вы отца не кидайте
В времена лихие.
Прилетайте, сизы мои
Голубята-дети,
Из-за Днепра широкого
Погулять по степи
Со с киргизами* бо́сыми.
Киргиз уж и босый,
Уж и голый... Да на воле
В сердце бога носит.
Прилетайте ж, дорогие,
Тихими речами
Приласкаю вас, как деток,
И заплачу с вами.

                [Вторая половина 1847,
                Орская крепость]


* В царской России киргизами называли казахов и прочие тюркские народы, проживавшие на "прилинейной" (приграничной) к России территории.





Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться Богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.

                [Друга половина 1847,
                Орська кріпость]
                1847]