В. Алешко. Сад в печали
(1889-1942).
Мой садок в немой опале.
Мой садок застыл в мольбе.
Смех весны и звоны лета,
Солнца зов, пыланье цвета,
Милости, мечты, скрижали,-
Он укрыл, сорвал в запале
Все наряды на себе !
Мой садок в немой печали.
В жемчугах искристых слёз...
Домовины рядом где то,
И псалмы запели ветры...
И холодным блеском стали,
Скорбь планет разносят дали-
Гибнет-жухнет лист берёз...
*
САД В ПЕЧАЛІ.
Мій садок в німій печалі.
Мій садок замер в журбі.
Сміх весни і дзвони літа,
Сонця зов, чадіння цвіта,
Мрійні сни й чарівні жалі
Він сховав… й порвав в розпалі
Все убрання на собі!..
Мій садок в німій печалі.
Мій садок у перлах сліз…
Чорні труни рядком стали.
Вітри псальми заспівали…
І холодним блиском сталі
Розливають зірки жалі –
І вмирає листя скрізь…
1909г.
Свидетельство о публикации №123081904394