В. Алешко. Сад в печали

Василий Алешко.
(1889-1942).

Мой садок в немой опале.
Мой садок застыл в мольбе.
Смех весны и звоны лета,
Солнца зов, пыланье цвета,
Милости, мечты, скрижали,-
Он укрыл, сорвал в запале

Все наряды на себе !

Мой садок в немой печали.
В жемчугах искристых слёз...
Домовины рядом где то,
И псалмы запели ветры...
И холодным блеском стали,
Скорбь планет разносят дали-

Гибнет-жухнет лист берёз...

*
САД В ПЕЧАЛІ.

Мій садок в німій печалі.
Мій садок замер в журбі.
Сміх весни і дзвони літа,
Сонця зов, чадіння цвіта,
Мрійні сни й чарівні жалі
Він сховав… й порвав в розпалі
Все убрання на собі!..
Мій садок в німій печалі.
Мій садок у перлах сліз…
Чорні труни рядком стали.
Вітри псальми заспівали…
І холодним блиском сталі
Розливають зірки жалі –
І вмирає листя скрізь…

1909г.


Рецензии