Юрий Андрухович род. 1960 Наконец-то дождались...

Из цикла "Заметки фенолога"

Наконец-то дождались и мы хорошей вести:
прах дорожный веткою и цветком запах —
снова горожанки, как эквилибристки,
промывают окна почти что в небесах,—

как они вершинное держат равновесье
над майданным гомоном кругленькой земли!
Будто знают только заоблачную тягу,
сполохи вечерние рисуя на стекле…

Всё опять сначала. Идут большие праздники —
точно свет, мучительные, остры, как излом,—
живопись такая вот - окна до прозрачности
намывать уютным стареньким домам,

будто возвращать свет пейзажей —
там, высоко,

в галереях улиц, без дна и берегов:
мелькнуло тело птицы над каменным потоком,
пышно цветут травы заливных лугов...

З циклу «Нотатки фенолога»

Врешті дочекалися і ми благої вістки:
прах дорожній гілкою і квіткою запах —
знову городянки, мов еквілібристки,
промивають вікна майже в небесах,—

як вони утримують горішню рівновагу
над майданним гомоном круглої землі!
Ніби визнають лишень захмарну тягу,
надвечірні спалахи малюючи на склі…

Ніби все спочатку. Йдуть великі свята —
болісні, мов світло, гострі, наче злам,—
це такий живопис — вікна промивати
нашим передвічним лагідним домам,

ніби повертати світ пейзажів —
там, високо,

в галереях вулиць, без дна і берегів:
змінне тіло птаха над кам’яним потоком
і тісне цвітіння заміських лугів…