Игорь Рымарук 1958-2008 A la Villon

1

Вот так живёшь - ни дома, ни ключа.
Не капают ни слёзы, ни свеча.
В окрестностях всё собралось смеркаться.

Земля, как стул, сбегает из-под ног.
Под окнами глотай апрельский снег, -
Небритый, точно подоконный кактус.

Серебролистый, точно седина,
Жди перевозчика, ищи челна,
Выпрашивай покой, канючь и охай

У тёмного бездонного Днепра,
Где утонувшие  замучились рыдать
И Водяной, которому всё по...

2

И в небо залетят ослепшие века,
И жёлтые цветы до лепестка
Все опадут, будто пески в раскопе...

Зря ожидают тайные гроба,
Клад отыскать тебе, как видно, не судьба:
Не значится он в новом гороскопе.

Забудь же всё - планет безумный лад,
Гул пирамид и эхо анфилад
И непрочитанную утлую эпоху...

Бессмертный эпос, в ожиданье плах
Там всадники на лошадях, ослах,
И стихоплёты, этим-то всё по...

3

А для двоих всегда найдётся кров:
К себе за пазуху двоих положит Бог,
А что она худая - позабудет.

А может, так задумано - они
Летят к деревьям, к лилиям, к земле,
Как пташки, счастливы, и грустные, как люди.

Так что гони прочь свой пещерный страх,
Рассветам радуйся, корми собак,
И Пани Смерть пусть по тебе не сохнет -

Ведь за тобою смотрит с высоты
Сквозь линзы облаков (о Господи, прости)
Бог-старичок, которому всё по...

A LA VILLON

1

Отак живеш ; ні дому, ні ключа.
Не скапують ні сльози, ні свіча.
Околиця збирається смеркатись.

Земля, немов стілець, втіка з-під ніг.
Під вікнами ковтай квітневий сніг,-
Неголений, мов підвіконний кактус.

Сріблистий, ніби рання сивина,
Відшукуй перевізника й човна
І спокою проси, прохай, випрохуй

У темному бездонному Дніпрі,
Де плачуть потопельники старі
І Водяник, якому все це по...

2

І в небо залетять сліпі віки,
І жовті квіти, як важкі піски,
Осиплються, неначе у розкопі...

Дарма чекають потайні гроби:
Твої недовіднайдені скарби
Не вказані в новітнім гороскопі.

Забудь усе - планет безтямний лад,
Відлуння пірамід і анфілад,
Трухляву непрочитану епоху... й

Безсмертний епос, де в чеканні плах
І вершники на конях та ослах,
І віршники, яким усе це по...

3

Притулок завше знайдеться для двох:
Їх покладе собі в кишеню Бог,
А що вона дірява - призабуде.

А може, так замислив : бо летять
Донизу, до дерев і до латать,
Щасливі, як пташки, й сумні, як люди.

Тож погамуй свій древній переляк,
Радій світанкам і годуй собак,
І Пані Смерть у себе не закохуй -

Бо дивиться на тебе з висоти
Крізь лінзи хмар (о Господи, прости)
Старенький Бог, якому все це по...