Казати нічого не хочеться взагалі...
Заплющити очі та відчути свободу,
Почути як співають поруч пташки
І відчути в душі таку насолоду...
Щоб серце змягчіло і мрак відійшов,
Щоб просто захтілось всьому усміхнутись
Да так, щоб в середині все зацвіло,
Немов квіточки запашні проснулись...
Вдихнути життя...величезний глоток,
Щоб по венам побігла вода вся живуча,
Щоб крила розправить та до висот
Злетіти, як Янгол красиво, блискуче...
І тиші від люду,занадто усе...
Дійшло до межі що дихати важко,
Вітер по світу свою силу несе,
Що тут казати,коли все так тяжко...
Казати не хочеться...
© Copyright: Марина Белобров, 2023
Свидетельство о публикации №123081207088
Свидетельство о публикации №123081207088
Рецензии