Побачення

          (Легенда)


У гнітючу фашистську в`язницю
Літня жінка сповільнено сходить,
Пред`явдляє перепустку німцю.
Той дає на побачення згоду.

Заскрипіли іржаві завіси.
Схудла постать в просвітку дверному
На одвірок схилилась і звідти
Пильно дивиться на незнайому.

І красу отаку під конвоєм -
В згубну камеру? Душі мерзенні!
Чи не з "Пісні" вона "лісової"?
Очі, наче у мавки, зелені.

Наглядач незворушний і довгий,
Як жердина, припав, мов припертий
До стіни. "Хто Ви?" - "Я маю змогу
Вас спасти від дочасної смерти.

Як спасла Ізидору Петрівну,
А вона, ледь з мішка кам`яного
Вийшла, каже мені, що потрібно
Поетесу ще вирвати з нього.

Цебто Вас. Що високого хисту 
Ви майстриня художнього слова.
Й прочитала Ваш вірш про намисто,
Що злетіло до ніг випадкових.

Що потрібно від Вас? Тільки згода.
Я здобуду цидулку Вам. З нею
Ви дістанетесь без перешкоди
До маєтку родини моєї". -

"Але я не сама - нас багато.
Як звільняти - так всіх". - "Он як! Отже,
Чоловіка Ви можете взяти,
Інших - це  понад те, що  я можу".

"Ми за візію сіли за грати
І поділимо долю порівно.
Те, що Ви пропонуєте, - зрада.
Мені поміч така не потрібна.

Добре й те вже, що хоч Ізидору
Ви звільнили з  мішка кам`яного,
А мені й, хто зі мною, вже скоро
Має бути дорога до Бога.

І за візію вмерти шдяхетно.
Адже так?" Жінка стиснула губи.
Та за мить вже  кивнула їй ствердно,
Прочитавши слова

На стіні: "Тут сиділа і звідси
Йде на розстріл Олена Теліга".
В Бабин Яр путь остання і відстань
Між в`язницею й ним невелика.

              2013


         Ізидора - наймолодша сестра
         Лесі Українки