Мiнований шлях

І
Колоніальні бригади зтикаються в поєдинках.
Ставки зростають. Ба! Подих хапає скупий санітарний кордон.
Матір ковтає сльози на тризні. По сину поминках.
Чи є в світі той, хто - як сон - зупинить оцей
 полігон?
Та ні... Бо ми (відверто) приречені лише на ролі
в театрі війни.
Хтось розкошує та звідкілясь споглядає
пристрастно шоу.
Хтось підірвався, між іншим - на міні.
Шлях героїчно-жертовний пройшов він...

ІІ
А як було?
Сталево-бетоновані редути, нетрі лабіринтів
Бач - за сивим полином - чатують вже попереду!
Тож мусиш перти, щоб пірнати  головою
Падать вбік чи, навіть - навзнак.
Ніхто із рідних не пізнає тут тебе..
Насправді не голився. Звісив  бороду. І  натщесерце мріяв про Балі або Тібет.
Надії Зірка забере? Бо-зна...
Тож просувайся по тернистому шляху.
Потічка блиск, як Стікса води.
Річка не текла.
Москвинів зиркали бентежно очі скла.
Тут кожний крок до Пекла прорахуй!
Живим пребудеш - так сивілла прорекла...
І неушкодженим!
Помстись за 300 літ, спали  до тла...
До дії - воїне!
Зозуля довше ніж безсмертя не кукує.

11 Липня 1-го від Другого Пришестя року