Мiшки скорбот

містерія

І
Коня... Ба! Бойового скакуна, дарованого Марсом роду німців-готів
Овва! За Гітлера тяжкі-важкі гріхи
І за імперський реваншизм
Зробили... віслюком

ІІ
Що на обидва боки врешті взяв
Мішки скорбот, вини
Та й почвалав тяк-сяк...
Під зад отримує пинки
І тягне ношу. Мовчки терпить...
Не знає - скільки ще од віку перти?

ІІІ
Як 77 літ стукнуло
Страждань, покори, праці
Так раптом телепень явився, неборак
Не в міру жадібний пуйло та й уночі під ранок
Націлився та й вкрав мішки скорбот, потяг до путістану
Як віслюк... На москалівські боки переклав

ІV
Хоч заіржав від тяжкості скорбот.
Злощасний у майбутнє потягнув
Вину цілком сприйняв за те, що
Матір руських міст знеславити хотів
Стоглаву Київську обитель ледве не знасилив!

V
Плював на те, що діти, мами голосили...
Народи світу зупинитись попросили...
Як довго та вина зависне на боках віслючих?
Як припинити наступ орків злючих?
Народи світу об'єднались в протидії.

VI
Вкраїнці - ті, хто Духом володіє!
А воля Духа отака - враз понукайте віслюка.
Так всякий обиватель із країни мокшів
Віднині понесе в туман віків мішки скорбот
За те, що Міль, свого царя пітримав
Репетував, що не зупиниться на Кримі

VII
І на розбомблені міста своїх сусідів
Із радістю дививсь, або ніяк...
Від вихвалянь балдів гебістів, комуняк.
Між тим, кінь готів враз копитом вдарив...
І що за диво? Не віслюк поготів.

VIII
Як Марс коханням до богині марить
І вже підносить Афродіту
Покровительку Вкраїни, синів та доньок
І тварин, лелек, що жаб пташенятам
Носять в роті...
Несе її крізь пустища, дими, руїни
Далі. До дому нового вже як дружину рідну
Та обіцяє долю справді гідну.

11 квітня 2023 року, Україна