В епічний простір небезпек
Я вкотре входжу як в оману.
Бахмут палає. Світ сопе
В сльозах співає гімн-осанну...
Нам брамою Європи тут стояти
Із тіл живих і душ живих
Та мріє кожен діток
І дружину обійняти
Опісля лих...
У хатній тиші з ненькою
Нарешті келих підійняти
Без сурм, хорів "занепокоєнь" світових.
Противник козаку заклятий
Все скаженіє, хоч і мре....
Рабів московських чутно стогін, рев...
Та суне знов і знов чи каже п'яти!
Ба! Провалився та затих...
Звитягами хутчіше світ схиляти!
Тож людоїдам нема змоги
Напитись крові досхочу.
Кремлівські лиходії залюбки остроги
Будують навпрочуд.
Інакше мислити не можуть
Бо андрофаг по суті отакий!
Орел як чорт... Хвіст, кігті, роги...
Тож пір 'я щиплють мастаки.
Тій двоголовій курці треба
Явить насправді - де зимують раки!
Тож начувайтесь, небораки!
Закинемо до пекла чи до неба.
23 Березня 2023 Року, Київ
Входження у новий епос
© Copyright: Олег Мингалев, 2023
Свидетельство о публикации №123080904176
Свидетельство о публикации №123080904176
Рецензии