Схиляюсь, мов верба… Повітря відчуваю
як складений із слів розгубленості тин…
Душа ще поки є, а серця вже немає…
Його розтяв вночі німого часу плин…
І все би, як завжди - безглуздо і прозоро,
та шепіт з-під небес мій розум врятував…
Чи то, щоб я не йшов до вічності заскоро?..
Чи то, щоб я не зник між випалених трав…
Нарис
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123080901939
Свидетельство о публикации №123080901939
Рецензии
