Її посмішка зникла, бо тата не стало,
Сірий шлях затопило дощем у пітьмі…
Витираючи сльози, дитина благала:
«Поверни мені батька, Господь, поверни!»
Тільки дива не сталось, мабуть заблукало,
Бо таких в Україні дітей тисячі…
І у кожного серце від болю кричало,
Та нема вороття з раю світлій душі.
Схаменіться від марення про перемогу,
Нескінченно зростають ряди цвинтарів…
І нащадки щасливо прожити не зможуть –
Танцюватимуть нерви від втрат і боргів.
Мир потрібен державі неначе повітря,
Досить горя і сліз, не вирощуйте злість!
Долям наших дітей дайте сонця і світла,
Бо їх зорі на небі не матимуть місць!
Київ
Мир потрiбен державi неначе повiтря
© Copyright: Наталия Рудченко, 2023
Свидетельство о публикации №123080602167
Свидетельство о публикации №123080602167
Рецензии