Мавпа
З журбою кліпала очима мавпа, -
вивчала світ людей із клітки,
а люди мимо йдуть й кидають
в обличчя мавпі недоїдки.
Все корчили гримаси пики-морди,
і обзивали – «Глупа ти макака!»,
- були вони на неї дуже схожі
й хотілося від цього плакать.
Душила мавп'яча образа,
і нервово стискалось горло,
а люди сліз її не бачуть,
і тішаться, немов, атракціоном.
Все недопиті тикали пляшки горілки,
й недогарки-цигарки кидали...
З-за ґрат світ розроставсь не світлий, -
великим їй здавався зоопарком.
Де там панують "звірячі" закони,
де там людська все править дурість.
Й, закривши очі волосатою рукою,
та мавпа сумно відвернулась...
А звідки було знать тієї зграї,
чому було їй не до сміху?
Бо мавпа плакала, - дізналась,
що виросла з людини-лиходія!
© Copyright: Петр Скорук, 2023
Свидетельство о публикации №123080303339
Свидетельство о публикации №123080303339
Рецензии