Богдан Лепкий 1872-1941 Осенний, серый день...

Осенний, серый день. Кричат над лесом вороны,
Среди коряг чудными голосами ветер
О лете плачет. Руки стынут с холода,
Смех, радость, жизнь - всё заблудилось где-то.

В такой осенний день как хорошо быть с другом!
С ним о весне, о лете говорить.
Не так осенняя тоска была б занудна,
И не было б так скучно в мире жить!

В такой осенний день была б ты для меня,
Как для цветка в темнице солнце ясное.
Но что поделаешь! студёная пришла пора,
И солнце моё в тучах тонет, гаснет.

Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки
І вітер у корчах дивними голосами
За літом плаче. З зимна терпнуть руки,
Сміх, радість і життя мадрують ген світами.

В такий осінній день як добре мати друга!
З ним про весну, про літо говорити.
Не так нудна була б осіння туга,
І не було б так скучно в світі жити!

В такий осінній день була би ти для мене,
Як у темниці квітці сонце ясне.
Та що робить!.. Йде верем'я студене,
А моє сонце в хмарах тоне, гасне.