Серпень
Серпень прийшов і гримить грізно, блискавки сяють,
І виливається зверху не манна небесна, а розпач:
Хто ви такі, землі бульці, що вам так приємна омана,
Наче дурман, що відводить від істини очі?..
Серпень, мов лицар-король, з давніх міфів забутих,
Прагне дістатися суті, і меч підіймає
Й рубить з плеча ланцюги душ, що в тіло закуті,
Стали драконами, і присягнули омані…
Серпень ридає… І сірими пензлями небо
Хмари похмурі фарбують. А пам*ять палає,
Немов стикається з силою, що сонце Феба
До своїх військ променистих на послух-політ навертає…
Свидетельство о публикации №123080202727