Григорий Чубай 1949-1982 Я думал так...

Я думал так: смогу тебя забыть –
Пусть лишь погаснет лета жаркий пламень!
Пойдут дожди бродяжничать садами,
Научат, как мне без страданий жить!

Так думал ... и надежду я лелеял:
Пусть только лишь кругом  заосенеет –
Воспоминания печальные покроет
Остылый дым над опустевшим полем!

Я думал так: зима придет и всё.
Всё  кончится. Довольно уже плакать!
Но белый конь снегов засыпал хаты
И под окном моим призывно ржёт –
Зовёт  тебя искать по белу свету/
Поехать за тобой меня зовёт.

Гадав собі: забудешся мені –
Хай тільки згаснуть літа пломені!
Підуть дощі садами сновигати
й навчать мене, як жить і не страждати!

Отак гадав… Таку плекав надію:
Нехай лишень навкіль заосеніе –
Заступить стежку спогадам сумним
З-над картоплиння вихололий дим!

Гадав собі: зима прийде і вже.
Тоді й по всім. І годі сумувати!
Та білий кінь снігів побіля хати
Заклично так під вікнами ірже –
Зве їхати у світ – тебе шукати.