МИ ЗІБРАЛИСЯ ПОМИЛУВАТИСЬ ВЕЧІРНІМ НЕБОМ...
***********************************************
А тим часом десь грають Шопена на скрипці чутливо,
Знову учні виводять прості, зрозумілі слова.
А весною погода така неслухняна й мінлива,
На співзвуччя ідей відгукається світлом душа.
А тим часом безжально десь рвуться смертельні снаряди.
Залишають без даху, без віри, життєвих надій.
В 21-му віці дитинство дізналося звук канонади
І пізнало війну, що змішали в кривавій брехні.
В той же час наш Всевишній за діями стежить уважно...
Може взмахом руки він, Всесильний, війну припинить.
Бачить ясно з небес: хто герой-патріот, хто продажний
Й стає знову дилема: ЛЮДСТВУ бути? Так бути, чи ні?
А тим часом десь грають Шопена...
© Copyright: Тамара Мамина, 2023
Свидетельство о публикации №123073005397
Свидетельство о публикации №123073005397
Рецензии