На ланi ледь гойдались колоски
І шурхотіло, осипаючись, зерно,
Налите кров’ю сонце на небесне дно
Спускалось у густі вже присмерки.
Літали ластівки над самою землею,
Пшеничні хвилі гнав нестримний вітер,
На небі новий ткали хмари витвір,
І горизонт палав багряною свічею.
Свидетельство о публикации №123073004067