Притча Украiна

йде Війна на Україні, принісши за собою стільки будинків зруйновано…стільки доль скалічено…гинуть невинні люди, вмирають діти…зникають цілі міста…Боже…стільки лиха, стільки горя... І в моїй душі лише одне запитання: за що? і чому так сталося?

«- мати Україна: ...Не кажи!
- Ангел: Добре. Зате я добрий, веселий і вмію піднімати настрій людям. А ти – жорстока красуня з крижаним серцем!
- мати Україна: Сам такий!
- Ангел: Господь попросив мене побути з тобою сьогодні, це для Ангела важливо, Господь тебе любить. А я – Ангел Миру, мене куди пошлють, там я і воюю. Ще мені видали необмежену ліцензію із правом на Любов. Тобто я можу розбити своє серце об когось завгодно».

«Є два роди співчуття. Одне — малодушне і сентиментальне, воно, по суті, не що інше, як нетерпіння серця, що поспішає якнайшвидше позбутися тяжкого відчуття, побачивши чуже нещастя; це не співчуття, а лише інстинктивне бажання захистити свій спокій від страждань ближнього. Але є й інше співчуття — істинне, яке потребує дій, а не сентиментів, воно знає, чого хоче, і повно рішучості, страждаючи та співчуваючи, зробити все, що в людських силах і навіть понад їх».
Штефан Цвайг. Серце нетерпіння.

...здається, я тримаю долю людства у своїй долоні.
Фрідріх Ніцше

***
І перетворилося Серце матері України від болю, горя та перенесених страждань на камінь, і наповнилося крижаними голками запеклості, і втратила мати Україна здатність до Любові та згас промінь надії. І послав Господь найсильнішого зі своїх Ангелів, щоб показати матері Україні, що любить Господь свою матір Україну і гідна мати Україна Любові та Прощення та світлий промінчик надії, і якщо навчиться мати Україна знову довіряти людям і любити заново, випромінюючи промінь надії, то стане щасливою знову, раз і назавжди.

І вийняв Ангел Серце своєї матері України кам'яне з грудей і дбайливо взяв у свої теплі руки-крила, і почав зігрівати своїм диханням. І розмерзло Серце, і розтопило гаряче дихання крижані голки, і ожив камінь, перетворився на гарячу плоть; і поставив Ангел Серце своєї матері України на місце, обійняв Ангел свою матір Україну, Жінку та Кохану, початок всіх початків, своїми м'якими та потужними крилами, і відчула мати Україна Захист та Спокій Господа.

І знову спалахнув Вогонь Любові у серці матері України. І став Ангел таким яскравим, що висвітлив усю Світобудову, до найдальших куточків. І побачив Господь, що недосконалий Світ, який він створив, і на землі накопичилося дуже багато зла, і що Злоба переповнює серця людей, що в кожному серці людському є камінь, у когось більше і важче, у когось менше і Легше, Ненависть один до одного переповнює людські душі, і брат йде війною на брата, і жадібність і прагнення володіти володіє людьми. тому хтось мусить зупинити орків. Ці діти в цілому не винні, бо вже народилися в поганих умовах. І при всій ситуації Ангел сказав: я бачу тут особливих людей. вони мають особливу силу, вселяючи промінь надії. І цих людей хоч хтось не зможе зламати.

І покликав до себе Господь Ангела, і сказав йому: Сину мій, ти найсильніший серед моїх Синів, ти зміг заново запалити Вогонь Любові і вселити промінь надії в серці матері та Жінки, яка зневірилася на шляху до свого Щастя і втратила віру, намагаючись вселити Промінь надії. Вирушай до людей і допоможи їм, у тобі найбільша Сила серед усіх моїх синів. Ми маємо їм допомогти стати щасливими.
І прийшов Ангел до Людей і сказав їм: Я Ангел Миру, я готовий віддати всю свою Силу Божественну всім Вам без залишку, я готовий навчити Вас бути щасливими, повернути віру та вселяти промінь надії у цьому світі.
У орків нічого не вийде... Вороги хотіли роз'єднати Україну, але Україна згуртувалася, як ніколи. Орки хотіли Україну стерти з лиця землі, щоб про цю Україну забули, але зараз про Україну говорить увесь світ. Вороги хотіли забруднити кров'ю Український мирний прапор, але Україні вдалося всю планету розфарбувати у кольори пшениці та неба.

І приступив Ангел до Роботи, і без сну та спокою розмовляв Ангел з кожним з Людей і навчав їх шляху до Щастя, повернув віру та вселив промінь надії.
Величезна була в Ангела Сила, і дарував він кожній людині стільки енергії, стільки світлих сил, скільки було потрібно для перетворення каменя в живе серце.

І після того, як навчив Ангел Щастю останню Людину, вичерпався запас його енергії, бо надто багато було каміння в людських серцях. Усього себе віддав Ангел без залишку Людям. І стали вони щасливі, маючи силу з вірою і випромінювали світло з променя надії.

І припинилися Війни у Всесвіті. Господь нагороджуючи за таку велику місію спитав у Ангела, який не міг уже літати і спостерігався у палацовій лікарні: Чим нагородити Ангел тебе, Сину мій, проси чого хочеш. І сказав Ангел: хочу стати я щасливою Людиною, при цьому я маю силу з вірою, поки зовсім не згасла моя віра і світлий промінь надії, поки ще можу вселяти, дуже вже це здорово.

І став Ангел Людиною, полюбив свою матір і Жінку-Кохану, і вони жили разом довго і щасливо, і допомагали Людям бути щасливішими, повертаючи силу з вірою і вселяючи промінь надії.

Ще й при хороших умов народжували купу дітлахів.

У силах кожного з нас перетворити свій Камінь на Живе Серце, кожен із нас може і має стати Ангелом Світу.
оскільки це важко, оскільки для цього доводиться приборкати в собі Звіра і стати Людиною, це вдається небагатьом. На мій глибокий жаль. Усіх здібних і бажаючих прошу допомогти мені, і таким як я, у цій найскладнішій і найархіважливішій справі. Ми повинні встигнути врятувати цей світ.