до Наталi

В’яне, в’яне літо красне,
Тануть марно ясні дні,
Знов туман, як даність, власне,
Ночі тануть у тіні;
Сиротливе скніють ниви,
Холодніє струм грайливий,
Ліс в кучерях посивів,
Небосхил блакить розвів.

Квіт-Наталя! Де ти нині?
Ну, з’явися хоч на мить!
Чи не хочеш й мить єдину
З другом серця розділить?
Ні над озером хвилястим,
Ні під ясенем кулястим
Вранці й пізньою порою
Ми не бачимось з тобою.

Скоро, скоро холод зимно
Змінить сонце і дощі,
У халупці вогник димний
Незабаром заблищить;
Не побачу я красуні
І, як чижик в клітці–клуні,
Вдома буду сумувати
І Наталю виглядати.


Рецензии
Привіт, Миколо.
Дуже гарний переклад, окремі рядки - шедевральні, як от:

"Сиротливе скніють ниви,
Холодніє струм грайливий"

Або:

"Ні над озером хвилястим,
Ні під ясенем кулястим"

Власне, це не зовсім в дусі 15-річного ліцеїста Пушкіна, але добре вписується в образний ряд.

Одне невеличке зауваження:

"Знов туман, як даність, власне,"

Даність - це прозаїзм, слово різко контрастує з загальним стилем та лексичним складом вірша, я б його замінила чимось іншим.

Гарного Вам дня та поетичного натхнення!

Надия Медведовская   29.07.2023 10:12     Заявить о нарушении
Не в духе 15-летнего Пушкина?
А вот его цитата:
Ни над озером волнистым,
Ни под кровом лип душистым
Я всего лишь заменил липу на ясень
Относительно прозаизма и я того же мнения: я об этом тоже думал
:)))
Спасибо.

Николай Чельтер   29.07.2023 10:34   Заявить о нарушении