Петроглiфи

Примітка: «петрогліфи», по науковому - «наскальні малюнки»; в моєму перекладі - «замальовки Петра» або, «різьблені камінчики». Вони розраховані на потрапляння в голову, щоб залишити ґулю. Шишку  на пам'ять!

 
Моя Вітчизна, також материнство,
синівське й особливо, це моє дитинство.

***

Не комплексуйте, коли забувають.
Постукайте! Вас розкопають.

***

Великого ляща вловила зранку Галка,
забувши чоловіка розбудити на рибалку.

***

Ховали тещу. Поки йшов скорботний ритуал,
я біля цвинтара відро опеньків назбирав!



Від здогаду простого дрижаки в губі:
це дуже страшно - відати ціну собі!


***
Буває, так багато про людину взн;єм,
коли за нею в зоопарку споглядаєм!

***

Нехай сміються над тобою, як невдача, -
все ж краще, ніж коли над гробом плачуть.

***

Понос при склерозі гірше біди!
Біжиш і не можеш згадати – куди?

***

Молитва – нашої упевненості знак,
що Бог на небі робить щось не так.

***

Подружній обов'язок часто прийшлось віддавати.
так часто, що більше я вирішив не позичати.

***

Щоб пережить судьби мінливості,
шукайте гумор в різних прикростях!

***               

Парфуми, гелі, креми, мазі ...
Лягаю з жінкою у ліжко в протигазі.

МУЗИКА КРАПЕЛЬ

В оркестрі диригент - верховний вождь,
але найкращий капельмейстер - дощ.

***

Щоб впоратися зрадою і злом,
учітесь змій зав'язувать вузлом.

         СТУКІТ У ДВЕРІ

Гіркий охоплює мій спазм:
прийшов у гості Дід Маразм.

***

Бог Єву дав Адаму,
щоб діву він перетворив у даму.

 
***

Придбати мимохіть любив
він на курорті сувеніри дорого,
привозив і постійно їх носив
до лікаря - сувеніролога.

***

Чужу я совість на біду собі знайшов,
хто втратив, я прошу її забрати
негайно, поки з розуму я не зійшов, -
безсовісна, ночами заважає спати!
 
***

Старий уже? І сивина-полин?
Міняй себе, а не дружин!

***
 
Не п'єте і не курите, і матом
не сваритесь, і духом так багаті!
То дайте відповідь, сподійте милість,
Ви ще метеликами ср ..и  не навчились?

***
 
Профіль богині і ніжний парфум,
і декольте так зухвале і сміле,
але в постійних спробах знайти тут ум,
я натикаюсь весь час на тіло.

***

І де вона, справедливість? Де?!
До відповіді всіх я скликаю.
Але сказав гінеколог - Ніде!
І там її теж немає!

***
Орда-мордва-удмурти - мразь…
І кажуть козаки – «Нас – рать!»

***
 
На жаль, ейнштейни-інтроверти
теорії відносності не ймуть, -
і все тому, що генії безсмертні,
а дурні довше все ж живуть!

***

Згідно з законом дифузії,
всупереч всякій протекції,
спочатку зникають ілюзії,
а потім вже – зуби, волосся, ерекція.

***

Гадаючи, як ляже карта,
і як зробити крок, і на які там сходні,
не відкладайте жінку ви на завтра,
якщо та жінка вже лягла сьогодні.

***

Пишатися ти не поспішай,
коли дитина роки в три
накаже-зажадає - Дай!
бо це з англійської - Помри!
                - англ. - «Die!»
***

Помислами чистий,
я, до того ж,
виріс атеїстом,
слава Богу!

***

Істині кожній - свій строк,
будь-яку можна поправити, -
після пострілу в правий висок,
лівий вже не підставити!

***

Від народження з азартом
граємо з Життям у карти,
та одного разу на погості
Смерть зіграє з нами в кості.

***

Мені дотепників дурних не жаль, -
народжують думки без поту.
Все ж краще мудреця печаль,
ніж веселуха ідіота.

***

Гостріший в житті апетит,
азартніше гра
після п'ятдесяти
і після ста грам!

***
Верстаю останні листочки,
що далі уже не моя турбота, -
книга виходить, як заміж дочка
за ідіота.

***
Мораль це вже  мені,
як плаття зношене у приймах, -
її я бачив у труні,
вона мене - в твоїх обіймах.

***

Було все. І є і буде.
Щоб звернутись в прах,
клоуни виходять в люди,
а розумні залишились в дураках.

***
            
Всім відомо: жить на світі важко,
та не варто цілий вік кричать несила.
Знизуйте плечима, кліпайте очима
І коли йдемо ми звідси, будемо інакші!
І важливо, хоч не стукайте дверима.

 ***

Про істини узнав я найдорожчі,
а Блок сказав, що істина - в вині.
Спаси мене від чарки, Боже,
лиш в руки бутель дай мені.

 
***

Підвечір запитав: - Я – старожил!   
Навіщо Ти моїх позбавив сил?
І відповів Господь: - У небокрай
посунься, бо пожити іншим дай!

***   

В серці мудрість я зберіг,
й черпаю її до дна,
до неправди - сто доріг,
а до правди - лиш одна.

 ***

Весна літає над полями
то ластівкою, то бджолою.
і весело мені, що я із вами,
і сумно, - ви вже не зі мною.

***

Не раз збирались в небі хмари,
і гроз в житті там було без числа.
Я долю не шукав круту й зухвалу -
вона сама мене знайшла.

                ВАЖКИЙ ПЕРІОД 
 
Шедеври - лиш конфузи
з пера поета-ловеласа,
коли критичні дні у Музи,
тоді і линька у Пегаса.

*** 
   
Проблема в творчому екстазі,
аби лиш не заснуть на унітазі.
Тямущу думку  віднайдєш допоки,
заснеш обов'язково.

***
   
Пити, чи не пити? Тяжко!
В цьому є проблема, браття,
коли тут без пляшки
аж ніяк не розібратись.

***

Тисячоліття хай проходять,
не змінюється лиш народ.
завжди в сім'ї якійсь знаходить
собі притулок свій урод.

***

У класиків не гріх повчитись нам,
бо пишуть класики, як боги, звісно,
щоб на папері вільно було всім словам,
але думкам між ними було тісно.

***

Рідня завжди і розум і талант.
Є безліч прикладів сьогодні.
Чому не зрозуміло, як же так, -
талановиті, але – дурнів сотні?

***

Глибокий вельми й величезний океан.
Не мало душ там хвиля із бортів злизнула.
І не такий глибокий вже гранчак-стакан,
а скільки там людей у ньому потонуло?

***

Ми маєм тягнутись до світла всякчас
й молитись уперто, що смерті для нас
немає, тому що насправді у тої пітьми
катма інструментів інакших, - лиш ми!

***

Пам'ять не жадає неба, їй не до зірок,
пам'ять, як підошва стоптаних чобіт.
А життя іде, біжить зі всіх побитих ніг
на оглядини свої, останній свій урок.

***

То свобода, то темниця,
то дорога, то тропа,
то божественні там лиця,
то безлика там товпа.
               
То засніжене там поле,
то туману пелена,..
Над усім панує Доля.
Тільки Доля. Лиш одна.

 ***

Ми - діти смертні. Ті останки
безсмертного життя  суворо
все забуває, ніби звіра самка,
про нас із послідом завжди і знову.

Давайте пам'ятати будем,
є підсумок, - життєвий строк!
Бува, все відкидають люди,
та завше піднімає Бог!

***

Хто відповідь нам дасть, на світі ми для чого?
Навіщо під покровом темноти блукаєм?
А може нашого життя - ілюзія усього,
й нам Смерть позичила, щоб позику віддати?


    АВТОЕПІТАФІЯ

Десь каменем пусте вже тіло
моє, і не сказав зі зла й не гріх, 
багато більше, ніж хотів я,
і набагато менше, ніж я міг.

***

Язик наш ворог, його б відкусити -
і на землі настане благодать.
А ми вчимося років десять говорити
і все життя – мовчать!

 ***

 Знову знайома всім сцена:
вино і кураж, і кохання шалене,
і зрада і ще тривіальним фінал:
скандали і роги, кулак і фінгал.

 ***

Життя гірке, я сльози витирав,
Зважав - закон простий і ясний, божий.
Людина ж, тягнеться, звичайно, до добра
та все-таки частіше, - до чужого.

ФЛІРТУВАННЯ, ТОЩО…

- Марусю, ти сало їси, тобто, ешь?
- Аякже, тобто, конєшно!
- А цибулю, часник? - Авжеж!
- Ты ж моя сладкоєжка!


***

 Стіг сіна. Ваня і Маруся. Чехарда:
- Марусь, ти шо, не дєвушка зі мною?
- А шо, ти уже ТАМ? - Ну, да!
- Тоді, канєшно, - «Ой!»

***

Мужик в старого заздрісно спитав, -
- Дідусь, чому тебе так баби люблять?
Відповідай, не заговорюючи зуби!
- Не знаю, - мовив дід і брови облизав.

***

- Дивись, он зірочка летить із портмоне
небес! Бажання будь-яке загадуй сміло!
- Бажаю, щоб ти заміж взяв мене.
- Ой, подивись, назад вже полетіла ...

***

Несиметричність є у нашій зграї,
яка від вимирання нас спасе:
мужик бере все й забуває,
а жінка все дає і ... все.

***

Уперто в неї не випитуй, - Де була?
бо відповідь почуєш - Де згодилась! -
Будь вдячний їй, що взагалі прийшла,
і пробуй оцінити те, чому навчилась!

***

Йде траурна процесія з оркестром повз вікна,
і мешканець у мужика, який несе труну, питає
- Кого ховаєш? - Тещу. – Чом на боці? – Бо вона,
як нести на спині, хропіти страшно починає!