Мою Вкраїну вільну, хлібосольну –
Її паплюжать - й мирну поготів…
Я думку маю зовсім не крамольну –
Хіба ж так ходять в гості до братів?
Непрохані - й поводяться нечемно,
Тримаючи сокиру у руці –
Хоч звати намагаються даремно
"Братами" з часу Києва Русі.
Ми не брати, хоча і досі звично
Без втоми нам нагадують про те.
Та згадуєм наругу споконвічну
На все на те, що маєм за святе.
Але не зникне мова солов'iна,
Не бачити країну в ланцюгах.
Ми впевненi, що вистоїть Вкраїна,
Та виявиться їм не по зубах…
Чи зовсім хворі, або зовсім п'яні –
На ліки – сподівання замалі.
Хоч серед них бувають непогані …
Десь кожен із "двохсотих", взагалі…
Про братiв
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2023
Свидетельство о публикации №123072605462
Свидетельство о публикации №123072605462
Рецензии