О Боже мій, як жити, поясни
Бракує слів. Хай винних покара
Господній гнів на відголос війни,
Що вкотре досягає до Дніпра...
Багатоповерхівка… Залюбки
Та легко уявити… в Україні
Багато їх, а ми через шибки
Загляньмо до звичайної родини.
Як все хазяйновито і з комфортом
У затишку, домашньому теплі...
Ось яблука осіннім натюрмортом
Поверхню прикрашають на столі.
Ще бачу, до суботнього прання -
Білизну, що потрібно прасувати,
Напевно, налаштована зрання…
І поряд із дитиной бачу мати…
А далі - далі гуркіт та вогонь…
Їх, зрештою, завжди війна несе
Й останнім, що сприймається, либонь -
Страшений гуркіт. Спалахи. І все…
Шукатиму очима їх дарма,
Як кожною клітинкою у тілі -
Серед живих нікого з них нема...
Та бачу стіл... І яблука вцілілі…
Проспект Перемоги, 118
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2023
Свидетельство о публикации №123072605391
Свидетельство о публикации №123072605391
Рецензии