Павел Грабовский. Надежда

Не вздыхай так безнадёжно,
Не печалься, не скорби,
Рук не складывай побожно,*
С поля битвы не беги,

Глянь на луг — не вся травица
Ещё вытоптана в прах;
На людей — не у всех лица
Показил животный страх.

Ещё мощные препоны
Злу расставлены кругом,
Будет кара за все стоны
Под палаческим кнутом.

Встанут мученики-братья,
Встанут сёстры из гробов...
За эпохою проклятья,
Крови, мук и кандалов,

Славы купленной цинично, —
Царство воли вслед идёт,
И в главе вселенной лично
Встанет господин народ!


* Побожно (устар.) — набожно, благочестиво.




НАДІЯ

Не зітхай так безнадійно,
Скорбних уст не замикай,
Рук не складуй ще подвійно,
З лану битви не тікай,

Глянь на луг - не вся травиця
Ще потоптана упрах;
Глянь на люди - чесні лиця
Ще не всі обвіяв страх.

Ще великі перепони
Злу поставлено кругом,
Не безкарно рвуться стони
Під ворожим батогом.

Встануть мученики-браття,
Встануть сестри, як живі...
За годиною прокляття,
Мук, кайданів та крові,

Зрадно купленої слави,-
Панство волі йде услід,
І на чолі миросправи
Власно з'явиться нарід!