Думки мої мене ведуть, ведуть,
Ні на хвилинку не маю відпочинку,
Іду туди, де може, і не ждуть…
О, думи ви мої, зробіть зупинку!
Мені б розслабитися хоч на мить,
Напругу зняти, передихнути трішки.
Мій розум у вогні, давно горить…
Лице закам’яніло, без усмішки.
То ж знову я до Господа, до ніг,
Давно все сказано, сиджу тихенько,
До цього часу Він мене зберіг,
Я на шляху вузькому чималенько!
Дає думки – у Слові бачу їх,
Читаю всі тлумачення, навчаюсь,
Я вірю, що Господь мій Оберіг,
Від Нього ні на крок не відлучаюсь!
Так тяжко, тяжко, та надія є,
Змиряюся, та знову іду далі,
Я Господу все віддаю своє,
А Він – мій стяг завжди, мої медалі!
... Без Нього я ніщо, а з Ним можливо
Дійти до фінішу – тим все перемогти,
Дає Господь і мудрість, і сміливість –
Де ще є змога на землі таке знайти?!
26.07.2023.
Без Бога я нiщо
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2023
Свидетельство о публикации №123072602446
Свидетельство о публикации №123072602446
Рецензии