Почти диалог

  Н.Бидненко
Майже діалог
«Не дивись мені в очі, бо розтану, як віск.
Не торкайся рукою – боюсь, що заплачу…
Просто серце бунтує: то падає вниз,
То підскакує вгору воно, наче м’ячик».
Все було жартома. І душа у зневірі.
Алгоритми надій спопеліли і край…
Тільки голос холодний в холоднім ефірі:
«Знаєш, краще мене не чекай!
Не люби, бо не час, не зови, бо не треба –
Не складемо докупи святе і гріхи.
Хай все буде, як є. Бо за волею Неба
Нам прописані різні шляхи».
***
"Не смотри мне в глаза, а то растаю, как воск.
Не касайся рукой - боюсь, что заплачу...
Просто сердце бунтует: то падает вниз,
То подскакивает вверх оно, словно мячик."
Всё было шутя. И душа и разочарование.
Алгоритмы надежд испопелились и всё...
Только голос холодный в холодном эфире:
"Знаешь, лучше меня не жди!
Не люби, сейчас не время, не зови, не надо-
Не сложим в кучу святое и грехи.
Пусть всё остаётся, как есть. Потому, что волей Неба
Нам прописаны разные пути."