Григорий Чубай 1949-1982 Ты синим небом..

Ты синим небом смотришь на меня,
Чтоб я душой случайно не зачах.
В моих ночах – как свечки тополя,
В моих ночах, в задумчивых очах.
В моём блаженстве твоего блаженства ливни,
В моей крови пожар твоих калин.
И на плечах твой древний ветер сивый,
Печальный, горький ветер, как полынь.
За мною твоё горе ходит тенью,
Лицом к твоему солнцу я встаю.
Твои сомненья - и мои сомненья,
Жизнь провожая, их передаю.
Твоих знамён несу я алый символ.
Паду как надо. Только ты - иди.
... Смотрю вперёд. И пред собою вижу
Себя с тобою вижу на всю жизнь.

Ти синім небом дивишся на мене,
Щоб я, бува, душею не зачах.
В моїх ночах – тополь свічки зелені,
В моїх ночах, в задуманих очах.
В моєму щасті твого щастя зливи,
В моїй крові пожар твоїх калин.
З твоїх давнин на плечах вітер сивий,
Гіркий, печальний вітер, мов полин.
За мною ходять твого горя тіні,
Лицем до твого сонця я встаю.
В твоїм сумлінні – і моє сумління
По проводі життя передаю.
З твоїх знамен несу червоне кредо.
Впаду як треба. Тільки ти – іди.
…Дивлюсь вперед. І бачу попереду,
Себе з тобою бачу назавжди.