я думала,
сонце — туман крізь ранок,
яке лиш сходить,
зробивши трави від рос важкими,
галяви в лісі —осанна святого світла,
як острів чуда,
як серце Неба,
краса безмежна,
кивають віти,
а вітер лиже принишклі квіти
в моєму літі,
де сховану душу діти,
ми ж божі діти
21:51
23/07/2023
ми божi
© Copyright: Гелена Смилянская, 2023
Свидетельство о публикации №123072306939
Свидетельство о публикации №123072306939
Рецензии
