Байка-звитягайка

Байка-звитягайка

На землі милосердя забракло.
Чорт страшним оправдався  судом,
розминав свої м'язи закляклі
і напружував час до судом.

Білий світ просадив він у карти,
цілі юрби у тартар загнав,
а життя – з'ясувалось – не варте
й скіпки в жерлі зловісних заграв.

Люди мерли, зникали держави,
і у засвітах кинули клич:
хто на бісову силу управу
знайде, той обере в магарич

що попросить – хоч грошей, хоч зірку.
І тоді обізвався Хома:
мов, нечистого вхопить за шкірку
і прикрутить хвоста й задарма.

Взяв в торбину хлібину і сала,
добру пляшку горілки додав,
булаву, мотузок і кресало
Й до чистилища  попрямував.

З мотузка змайстрував він петельку,
вклав в середину сала шматок,
і нечистий, роззявивши пельку,
у сильце приготовлене – скок!

А Хома міцно зашморгом біса
затягнув – що аж з рота дими!
і повів полонянина лісом
До Володаря світла й пітьми

у Гаагу. Той – тварі порочній
В покарання за скоєне зло
Вирок свій ухвалив остаточний:
Полізай в паленище, хамло!

Закривалені щелепи стисни
тишкни-нишкни, мерзотний хробак,
і гори там, аж поки не свисне
на болоті занепаду рак.

А звитяжцю зухвалому власне
морсу сонця здобув із хурми
й світло дав споконвічне і ясне
в нагороду народу Хоми.

Ви спитаєте – так, а до чого
в байці пляшка горілки була?
А щоб кожен до сенсу дочовгав,
щоб до кожного правда дійшла:

так скажу вам, що не ради цяцьки
тут, у байці, була й булава.
Перемога приходить зненацька,
якщо є на плечах голова.