От би знову в дитинство!

*  *"*  *
Бачу  знову  дитинство.
Спориші  в  сивих  росах
Стежечки  заплітають,
Я  біжу  по  них  боса...

І  відчинена  навстіж
  бабусина  хата,
У  затінку,  де   клуня,
   сидять  каченята.

Все  подвір'я  зелене
У  пахучім  рум'янці.
І  розбудить   мене
соловейко  уранці.

А  під  вікнами - мальви,
  любисток  і  м'ята,
І  застелена  зіллям 
  долівка  у  хаті.

Ось  бабуся  картоплю
    в  городі  сапає,
Вітер  маки  й  коноплі
  легенько  хитає.

Там  зозуля  у  вербах
   кує  на  долині,
Я  на  вишні  сиджу,
чи  пасуся  в  малині...

А  яка  вже  веселка
у небі  барвиста
Після  зливи  розкинулась 
в  синяві чистій !

Я  на  нею,  красуню,
завжди  задивлялась,
А  вона  вигравала
й  мені   посміхалась...

Як  далеко  ті  миті !  Їх уже не  вернути !
А  так  хочеться  знов   
тим  дівчатком  побути...

Та  уже  я  бабуся,
трьох  онучків  вже  маю.
Як  загляну  їм  в  очки - 
Так  в  дитинство  й  вертаюсь...
* * *

Людмила  К. - В.
20.7.23.
( Малюнок  авторки  2010)