О, ветер заброда

   Н.Бидненко
О вітре-забродо, ти чом навіваєш
Печальні думки про минулу любов?
То хмари скликаєш, в отари збиваєш
І сієш дощами у зелень дібров.
О вітре липневий, на маківці літа…
Такий неспокійний, такий говорун:
Бува, наче шепіт торкається вікон,
Як пальці музики торкаються струн.
То стукаєш в двері зненацька, неначе
Хтось хоче у очі мені зазирнуть…
Ти, вітре, послухай: душа моя плаче…
Не вій, не тривож те, чого не вернуть.
***
О ветер-заброда, зачем навеваешь
Печальные мысли о прошлой любви?
Облака созываешь, в стада сбиваешь
И сеешь дождями в зелень дубрав.
О ветер июльский, на маковке лета…
Такой беспокойный, такой говорун:
Бывает, что шёпот касается окон,
Как пальцы музЫки касаются струн.
Ломишься в дверь неожиданно, словно
Кто-то мне хочет в глаза заглянуть…
Ты, ветер, послушай: душа моя плачет…
Не вей, не тревожь то, чего не вернуть.


Рецензии