Лялька-мотанка
Ладить-лагодить Наталя:
Мотуз, вузлик, завиток…
В оберіг мені змотала
Ляльку-мотанку з ниток.
Лялечку – вовняні коси –
Мотузок до мотузка:
Чепурна, рудоволоса,
Чемна й приязна така…
В неї сила нездоланна,
Всемогутня, як весна,
Стародавня з нею дана
Заповідна дивина.
Їй здаватися не личить,
Бо за совість, не за страх
В неї вічність на обличчі,
Наче сльози по щоках.
В лихоліття мотанині
Від опудала війни
В кожну ніч і в кожну днину
Україну борони.
Спліт терпінь, часів моталка…
Захлинеться зло в добрі.
Збережи Наталку, лялько,
Й тих, хто поруч на Дніпрі…
Тче майстриня-мотаниця,
Свічка в нічку світло ллє,
На одній вовняній нитці
Держить серденько моє.
Лялька-мотанка
© Copyright: Ирина Юрчук, 2023
Свидетельство о публикации №123071405485
Свидетельство о публикации №123071405485
Рецензии
