Вихор

Я послухав братів… Я торкнувся терцій…
У моєму такому пустому серці
щось ся звило, немов той північний вітер,
що його у пустелі нема де діти.

За парканом чужих, як зима, емоцій,
за дівчатами стежать безвольні хлопці,
бо в реальному світі немає шансів
на взаємність симфоній, скульптур і стансів.

За природою стежить така ж природа.
Що ж, чому дивуватись? - Дзеркальна врода
не бажає сестрицям благої долі,
щоб не знати безглуздя свого як долі

безумовно цілого, що має владу
над дрібним у своїм існуванні стадом,
що пасеться завжди на ланах скорботи,
намагаючись душу чужу вколоти.

І нікому, повір, не цікаві думи
про свою популярність без нотки глуму,
адже все, що потрібно миттєвій вдачі -
це неясність мети рокових побачень.

Світ - в перекладі. Сутність оригіналу
невідома нікому. Його журнали
наша пошта удосвіта не приносить,
і весну ми сприймаємо вже як осінь.

Сум - то вибір без правильних варіантів,
і обличчя завмерлих давно атлантів,
що тримають на собі прозоре небо,
лен підтверджують думку: ми всі - із вебу.

Бо не треба ловити світанком ночі,
адже все, що людина, по суті, хоче, -
це печаль розуміння і усміх сина,
що колись у батьківства любов порине.