Исповедь приятельницы

В который раз вдохновляюсь Вашим творчеством:
Исповедь приятельницы
Эдуард Скворцов
Упрекай, не упрекай, -
краше я не стану.
Разлюбил?! Ну, так прощай,
с болью, но расстанусь.

Хорошо любить вдвоем, -
солнце светит ярче.
Босиком траву топтать,
Нет судьбы богаче.

Дорога любовь приятеля, -
горечь мне не в тягость.
Поцелуй рукой писателя,
Всё, что мне осталось.   

Молодит всегда семья,
радости - они в заботах.
Привычек длительных судья
На жизни резких поворотах.

Успокойся, друг! Ты мне мил,
С вечера в душе волнуюсь,
Чтобы утром эсэмэску не забыл.
Днем же мысленно тобой любуюсь.
*****
Не дорікай…
Дорікай мене, уже не дорікай -
Краще, я в душі, уже не стану…
Недовірою на серці: не карай,
Не ятри мені, оту болючу рану!

Розлюбив мене, ну що ж, прощай:
З болем я здружилась, з перцем…
Меж немає, неповторний небокрай,
Бо усе я відчуваю, своїм серцем!

Лише, коли в двох, весна на серці,
Та й вони, співають щастю в унісон…
Сонце не хова усю красу за дверці,
І наяву, я бачу свої мрії, а не сон!

Бо трава і квіти - стало все яскраве,
Босоніж ступаємо, за руки, вдвох…
Лиш любов, над нами, має право:
Не сприймає, ні чиїх уже пересторог!

Вже пишу Коханню, ці рядки, рукою-
Бо поет лиш вміє, щіро так писать..
Почуття, як верби цвіт, бува весною,
А Любов,- надовго, світлом може стать!

01 січня 2024 року
Віталій Косенко

Виталий Косенко   01.01.2024 20:40   •   Заявить о нарушении