Рудих Блюз
https://www.youtube.com/watch?v=M7-MOZ9-yuE
.....................................світлої пам’яті Тетяни Костікової
Чотири сиві музиканти
у знаній київській «трубі»
своїм надтріснутим бельканто,
співали блюз людській юрбі...
Чотири сиві музиканти,
в диму курців і слухачів
під жовтим світлом муті лампи,
співали Блюз Чужих Шляхів…
А люди в натовпі не чули,
як оминувши сизий смог,
блюз нагадав мені минуле,
як зустрічалися ми вдвох…
Як нам нашіптували клени,
що покохати нам пора…
Як нам жага палила вени,
як цілувались у Дніпра...
Щось шепотіли ніжно губи…
Синхронно билися серця,
Клялися ми, що вічно любі…
Що поодинці - небуття…
Нас розлучила сіра проза,
скупа супутниця подій…
Лила тужливо Осінь сльози
схиливши кучері руді...
Кохання просто нас забуло…
На плечі впало небо змін…
І лики - срібло огорнуло
минулих див Холодних Зим…
І налетіла завірюха…
Замерз на схилах старий клен…
І самота тому подруга,
хто був чуттям благословен…
І з тих років поспіль Розлука
у тиші б'є одним крилом…
А сумний блюз, щемливим звуком,
розбурхав в серці, що було…
І ми, без ніжності нужденні,
забувши всі свої гріхи,
на мить зустрілись в сьогоденні,
на Перехресті Всіх Шляхів…
Там, де старенькі музиканти,
і Блюз Розлучниці Обмов,
і саксофон, своїм бельканто,
щемливо плачуть про Любов...
****************************
"Труба" - підземний перехід під Хрещатиком, де збираються у зимовому синьому диму курців: художники, молодь, грають музики
Свидетельство о публикации №123070804439