Залишки запасiв перезрiлого

 

     Ми — брижі, зморшки, сплески часу!  Бо життя кипить завжди! Навіть при мінусовій температурі.
     Життєва історія нас не вчить. Вона лише фіксує події і не дає своїх тлумачень. Але даючи їжу для розуму, вона залишає вибір за нами.
     Тож щоранку сідайте за стіл і кажіть сам собі: «У тебе є вибір. Можеш або писати або застрелитися. Напиши щось. Що завгодно. Головне, пиши!»            
     Книга? Вона буває неосяжною, не вміщається ні в які рамки, нечесана, чарівна, несподівана, унікальна, зухвала, шалена, приголомшлива, зворушлива, страшна, чудова, натхненна, оповідальна з вільним диханням і людською спокутою...
    Людину така книга або не чіпатиме до глибини душі, або не має серця, або мертва, або те й інше. 
     Справжня література здатна змінити життя людини. Її сила – у твердженні радості прощення. Треба співпереживати та прощати. Прощення - дороговказ у темряві!
 
     P. S. Мене весь час переслідують розумні думки, щоразу наступають на п’ятки мого невмілого різнорідного підбору. Але я чомусь  швидший!

 Хай падають вірші мої на тротуари, мов дощі з дахів,
нехай січуть, шмагають, тужачи бажанням і читанням,
нехай лахміттями книжки мої ідуть вже слід-у-слід.
Я - задирака-жрець-поет! Я - декадент і акмеїст!
Я Могилеві, Вінниці, всі вам махаю на прощання...


- з книги «ФІЛОСОФСЬКИЙ ПАРОМ або ВІДЛУННЯ ДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО»