Посланець Бога пролітав
над Україною,
Де ріки крові супроводжувала Смерть,
Де Жах затьмарив сенс життя
густою піною,
Безкрайнім морем
розливались сльози жертв…
Заплакав Янгол, бо помітив
раптом хлопця,
Який пораненим із бою ледь доповз.
– Не бачити йому на сході сонця.
– Чудові органи!
Все добре, ось мороз…
А цей після полону знов на фронті,
І губить власне і чуже життя…
І Смерть уже стоїть на горизонті,
А вдома жінка і мале дитя…
Бог вислухав… і ліг відпочивати:
«Якщо про МИР питання не стоїть,
Чи треба українців рятувати?
Нехай чекають на щасливу мить!»
Київ
Посланець Бога пролiтав над Украiною
© Copyright: Наталия Рудченко, 2023
Свидетельство о публикации №123070501931
Свидетельство о публикации №123070501931
Рецензии