Вечiр Вiзантii 1 ч

ОРІГАМІ СЯЮЧИХ ТОНКИХ СВІТІВ. 1 ч.

Декламує Юрій Востров:
https://youtu.be/J9NU9IiOS4c


ПРОЛОГ...
 
Крізь тонкий червоний зріз
п’є синь Зоряний Узвіз,
прочинивши світу зміст:

Візантія... Басилевс...
Зодчий … Храми… Плани верств…
Костянтин... І Божий хрест...

Зваба, ніжний аромат...
Волошковий взір наяд ...
Царедворці ... Блуд тирад...

Філософії цнота...
Глибінь неба... пустота...
Сум…Застійність... Красота...

Лики в смальті ... Блиск палат...
Позолота... Вишук… Яд...
Сплеск культури... Занепад…

Впала в жах  Європа вщерть ...
Безнадійна битва…Смерть...
Імператор пав... Мехмед...

Візантійськії  орли
у пилу лежать Землі...
Сонце тоне у крові...

На мечі - глава царя ...
В дар відвазі зиску для:
тілу – почесті, земля ...

Мінарети і пурпур...
Муедзини... Співи сур...
Храм Софії... Істамбул...

Запах персиків... Нектар...
Торгаші... Базар... Навар...
Душі - жалібний товар...

Сад... Розбурхана квітінь...
Пахне тонко м’ятно тінь ...
Сміх... Гарем… Знемога…Лінь...

Кипариси, запах моря...
Ласка хвиль... В полоні Доля...
Геть за грати кличе воля ...

Все у Часі недвижимо...
Співом гурій в серце плине
страсть, володар Властелина...

Мінарети і пурпур...
Храм Софії... Істамбул...
Перехрестя двох культур...

Шелест шовкових панно...
Губ малинове вино...
Тамплієри! Стремено!

Річард...
Рик у пУстині левиний ...
Гнані в глиб пустель країни
хрестоносцем - сарацини ...

Мінарети і пурпур...
Муедзини… Співи сур...
Брязкіт схрещення культур ...

Святість... Марність... Пилигрими...
Міражі... Кумир із глини ...
Замки... Кріпості... Руїни...

Мінарети і пурпур...
Муедзини... Співи сур...
Вибух дотику культур...

В небі зоряний шербет... 
Ятагана силует...
Насолода…Зойк… Стилет...

Папа римський... Мухамед.
Цвяхи в плоть... Духовний злет...
Хрест Господній… Мекка мет...

***
КОНСТАНТИН XI ПАЛЕОЛОГ ДРАГАШ, ІМПЕРАТОР ВІЗАНТІЇ - останній Візантійський імператор, який правив у 1449-1453 рр.. Син Мануїла ІІ. Рід. 8 лют. 1405, пом. 29 травня 1453 р. до свого вступу на престол Костянтин здобув собі повагу ромеїв як хоробрий деспот Мореї. Він не блищав освітою, віддаючи перевагу книгам військових вправ, був запальний, але мав здоровий глузд і даром переконувати слухачів. Йому присушили також такі якості, як чесність і шляхетність душі. Коли помер Іоан VIII, Костянтин перебував у Містрі. Його молодший брат Дмитро першим прибув до Константинополя, сподіваючись, що престол дістанеться йому, але його ніхто не підтримав. Сам Костянтин був проголошений імператором на початку січня у Містрі. У березні він прибув до столиці та прийняв владу. Наступні роки імператор займався тим самим, чим три його попередники: готував місто до оборони на випадок облоги, шукав допомоги від турків на заході і намагався примирити церковні смути, викликані унією з католиками. У всьому цьому він досяг лише частково, але більшого в його становищі важко було очікувати (Дашков: «Костянтин Драгаш»). Султан Мехмед, який поклявся взяти Константинополь, теж ретельно готувався до облоги, чудово розуміючи, що йому доведеться мати справу з першокласною фортецею, від якої вже неодноразово відступали з втратами армії завойовників. Особливу увагу він приділив артилерії. Восени 1452 р. турки вторглися в Пелопоннес і розпочали військові дії проти деспотів, братів імператора, щоб вони не прийшли на допомогу Константинополю (Сфрандизі: 3; 3). У березні 1453 р. турки взяли Месемврію, Ахелон та інші укріплення на Понті. Силімврія була обложена. Ромеї не могли вийти із міста. Але з моря вони на своїх кораблях спустошували турецький берег і багатьох полонили. На початку березня турки розкинули намети біля стін столиці, а у квітні місто було обложено (Дука: 37—38). Через мізерність коштів багато укріплень столиці занепали. Так, з боку суші місто було захищене двома стінами: однією великою, надійною, та іншою — меншою. Із зовнішнього боку укріплень проходив рів. Але стіна з боку затоки була не дуже міцною. Імператор вирішив оборонятися, збудувавши захисників на зовнішній стіні. Сильний спад населення давалася взнаки найбільш згубним чином. Так як місто займало велике простір і люди були розставлені на всі стіни, солдатів для відображення штурмів не вистачало. Перша половина квітня пройшла у незначних сутичках. Потім турки підвезли дві величезні бомбарди, що метали важкі кам'яні ядра, що перевищували вагою 2 таланти. Одну встановили проти палацу, іншу проти воріт Романа. Крім них султан мав багато інших гармат поменше (Халконділ: 8). 22 квітня через Галатський пагорб турки протягли сушею свої кораблі в обхід затоки ланцюга, що перегороджувала затоку, і пустили їх усередину гавані. Потім було збудовано плавучий міст; на ньому розставили артилерію, і таким чином кільце облоги зімкнулося. Протягом сорока днів ті, хто облягав день і ніч, посилено били по стінах і завдавали захисникам сильного занепокоєння всякого роду бойовими машинами, стріляниною та нападами. Зруйнувавши в деяких місцях стіни за допомогою метальних гармат та гармат, турки приступили до самих укріплень і почали завалювати рови. Вночі ромеї розчищали рови, а вежі, що обрушилися, зміцнювали колодами і кошиками із землею. 18 травня, зруйнувавши вежу біля воріт святого Романа, вороги підтягли туди облогову машину і поставили її поверх рову. Після цього почався, за словами Сфрандізі, згубний та жахливий бій. Відбивши всі атаки, обложені вночі розчистили рови, відновили вежу, а облогову машину спалили. Турки почали робити підкоп, але 23 травня захисники підвели під нього міну та підірвали (Сфрандізі: 3; 3). 28 травня з настанням вечора султан розпочав загальний штурм і не давав ромеям спокою всю ніч. Сам Костянтин відбивав натиск за стінами, зруйнованих біля воріт святого Романа (Дука: 39). Але турки проникли в місто в іншому місці — через Керкопорту — маленьку хвіртку у стіні, яку залишили відкритою після однієї з вилазок (Дашков: «Костянтин Драгаш»). Піднявшись нарешті на стіну, вони розпорошили захисників і, залишивши зовнішні укріплення, через ворота внутрішньої стіни увірвалися до міста (Сфрандізі: 3; 5). Після цього військо, що оточувало імператора, кинулося тікати. Костянтина покинули всі. Один із турків ударив його мечем по обличчю і поранив, а інший завдав ззаду смертельного удару. Турки не впізнали імператора і, вбивши його, залишили лежати, як простого воїна (Дука: 39). Вже після того, як надвечір останні захисники склали зброю, тіло імператора знайшли під купою трупів по царських чоботях. Султан наказав виставити голову Костянтина на іподромі, а тіло поховати з царськими почестями (Сфрандізі: 3; 9). То справді був останній імператор ромеїв. З його смертю імперія перестала існувати.