Богдан-Игорь Антонич 1909-1937 Два сердца
пойдём вперёд, обнявшись нежно.
Как черепицу с крыш домов,
срывает ветер звёзды с неба.
И, отделившись от толпы,
закутаемся в тёплый вечер.
Пускай сердца, точно птенцы,
в тоске единой затрепещут./
/И, отделившись от толпы,
закутаемся в шубу ночи.
Пускай сердца, точно птенцы,
в тоске единой вместе плачут.
3 апреля 1935
Два серця
У вечір, в обрії, у спів
підем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зриває вітер зорі з неба.
І, відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця – два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
3 квітня 1935
Свидетельство о публикации №123062704056