Прожито вже багато років
І не мало пройдено доріг.
Хоча життя на місці не стоїть,
Та все прожите душу теребить.
Я згадую якою сильною була моя ненька.
Хоча і боліло за нас її серденько,
Та ніколи не подавала виду вона
Все терпіла бідненька сама.
І нікого не віддала в сиротинець,
Всіх зростила мамонька сама.
Хоч як їй було тяжко та все стерпіла.
І не впадала у відчай,бо нас всіх берегла.
Як не тяжко згадувати той час,
Коли ніхто окрім неньки не думав про нас.
І як би не хотілось думки ті обминути,
Проте все те неможливо ніколи забути.
Тепер , коли це все ,розповідаю я онукам ,
Вони тільки дивуються тому терпінню.
Дай Боже щоб такому ніколи не було вороття.
Щоб ніхто не зазнав такого життя.
Хай світить над нами сонечко ясне.
І щоб ніколи воно не згасало.
Нехай Бог нас усіх від бід береже,
А життя наше щоб завжди процвітало.
18.06.2023
Прожито вже багато рокив
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2023
Свидетельство о публикации №123062502802
Свидетельство о публикации №123062502802
Рецензии